Блокада портів загрожує економіці України

Українські представники аграрного та гірничо-металургійного секторів закликають відновити повноцінне та безпечне морське сполучення. Бізнес наголошує, що альтернативні маршрути через західні кордони та Дунай не можуть повністю компенсувати можливості морських портів, особливо для масштабного експорту сировини та готової продукції.

За оцінками, які наводять представники бізнесу, тривалі обмеження морської логістики можуть призвести до втрати близько 17 млрд доларів експортної виручки та ще 8,5 млрд доларів податкових надходжень. У зверненнях і публічних заявах також звучать оцінки можливого впливу на валовий внутрішній продукт України.

Чому морські порти мають критичне значення

Український гірничо-металургійний комплекс значною мірою орієнтований на морські перевезення. За словами президента «Укрметалургпрому» Олександра Каленкова, близько 80% металопродукції та понад 50–60% залізорудної сировини традиційно експортується за межі України.

Особливість цієї продукції полягає також у географії її збуту. Частина залізорудної сировини та металу постачається на далекі ринки, зокрема до Китаю та інших країн за межами Європи. Для таких напрямків морський транспорт залишається значно ефективнішим за наземну логістику.

За оцінкою «Укрметалургпрому», альтернативні маршрути здатні забезпечити лише близько 25–30% відповідних обсягів перевезень. Тому повністю замінити морську логістику автомобільним і залізничним транспортом неможливо.

Альтернативні маршрути збільшують витрати

Перенаправлення вантажів на інші логістичні напрямки призводить до суттєвого подорожчання доставки. Особливо це позначається на продукції з невисокою маржинальністю, для якої транспортні витрати є важливою складовою кінцевої ціни.

Представники аграрного сектору оцінюють додаткові витрати на доставку продукції до альтернативних місць перевалки у 50–90 євро за тонну. Для експортерів це означає зростання собівартості та погіршення конкурентних умов на міжнародних ринках.

У металургії проблема є не менш гострою. Збільшення вартості транспортування може зробити окремі експортні контракти економічно невигідними. У результаті підприємства можуть скорочувати виробництво або переглядати обсяги поставок за кордон.

Ризики для промисловості та зайнятості

Проблеми з експортною логістикою безпосередньо впливають не лише на підприємства, а й на зайнятість та місцеві бюджети. Особливо вразливими є промислові регіони, де робота великих металургійних і гірничодобувних підприємств забезпечує значну частину економічної активності.

За даними, наведеними представниками галузі, одне робоче місце у гірничо-металургійному комплексі може забезпечувати ще приблизно 7,5–8 робочих місць у суміжних сферах. Тому скорочення виробництва здатне впливати на транспортні компанії, ремонтні підприємства, постачальників обладнання та інші пов’язані види бізнесу.

Окремою проблемою залишається вплив на валютні надходження та податкові платежі. Чим меншими стають обсяги експорту, тим менше коштів надходить до економіки та бюджетів різних рівнів.

Аграрний сектор також залежить від морської логістики

Обмеження роботи морських портів створює ризики і для українських аграрних експортерів. Україна традиційно постачає великі обсяги зернових, олійних культур та іншої сільськогосподарської продукції на світові ринки.

У разі переорієнтації значної частини експорту на сухопутні маршрути зростають витрати на транспортування та перевалку. Це може позначатися на кінцевій ціні української продукції та її конкурентоспроможності на міжнародних ринках.

Представники УКАБ зазначають, що за обмеженої пропускної здатності експортної інфраструктури особливо важливим стає визначення пріоритетів для продукції з більшою доданою вартістю.

Які рішення пропонує бізнес

Представники аграрного та металургійного секторів вважають ключовим завданням відновлення безпечного морського судноплавства. На їхню думку, саме порти здатні забезпечити необхідні обсяги експорту без різкого збільшення логістичних витрат.

Серед інших запропонованих заходів — підтримка підприємств, які працюють у прифронтових регіонах, зокрема через знижені залізничні тарифи, компенсацію частини витрат на транзит через європейські порти та механізми страхування воєнних ризиків.

Окремо представники бізнесу пропонують розширити можливості для експорту української металопродукції на ринки Європейського Союзу. Йдеться, зокрема, про перегляд торговельних обмежень і квот, які можуть впливати на обсяги поставок.

Морська логістика залишається важливою для експорту

Проблеми з доступом до морських портів створюють для України комплексний економічний ризик. Альтернативні маршрути дозволяють продовжувати експорт, однак їхня пропускна здатність та вартість перевезень не дають можливості повністю замінити морський транспорт.

Для металургії та аграрного сектору відновлення стабільної морської логістики має значення не лише з погляду фізичного вивезення товарів. Від доступу до ефективних маршрутів залежать собівартість продукції, конкурентоспроможність українських компаній, валютні надходження та податкові платежі.

Саме тому представники бізнесу продовжують наголошувати на необхідності пошуку рішень, які дозволять забезпечити стабільний експорт української продукції та зменшити залежність підприємств від дорожчих альтернативних логістичних маршрутів.