Гарфілд – витончений майстер котячої маніпуляції. Він не лише фахівець у справах піц і лазанья, а й майстер психології людей, зокрема свого господаря Джона. У цьому анімаційному шедеврі кота чекає несподівана кримінальна пригода, яка вибиває його зі звичного комфортного життя. Гарфілду доводиться стикнутися зі своїм темним минулим, зокрема з його батьком Віктором. Чи вдалося створити захоплюючий повнометражний фільм про культового рудого кота? Перша повнометражна стрічка “Гарфілд” вийшла у 2004 році, і цей рік став для неї ювілейним. Друга стрічка була представлена у 2006 році і також здобула успіх. Проте наступні три фільми не вражали глядачів, і ювілейна стрічка мала виправити цю ситуацію. Чи вдалося це? Напевно, на пів.
Сюжет розповідає про маленького покинутого Гарфілда, якого знаходить молодий чоловік у піцерії. Котеня дивує своїм хистом перетворювати їжу на химерні шедеври. І ось він заводить собі нового друга – Джона, допомагає йому купити будинок, але їхнє спокійне життя порушується темною таємницею з минулого. Гарфілда наздоганяє таємничий минулий його батька Віка, і йому разом із Джоном доводиться вступити в гру зі злочинними елементами.
Але це не просто фільм. Це величезна кіноподія, яка переплітається зі стилістикою легендарного грабежу у “Одинадцять друзів Оушена”. У кінематографічному епосі “Гарфілд” замість звичайних штампів ми бачимо витонченість та елегантність виконання, а замість звичних сюжетних поворотів – несподівані та захоплюючі події, що тримають у напрузі до останньої секунди.